Ukraine's.Inside.Review

Україна: погляд зсередини

Публікації

“ЗЕМЛЯ” або як втратити право на 2 га за 1000 грн

Питання отримання громадянами України земельних ділянок законодавчо врегульоване: обирай вільну ділянку, подавай документи – і отримуй…
Насправді не все так просто. Проти рішення про “безоплатну передачу” заперечує сама природа корумпованого чиновника. Як же це мимо нього щось безоплатно пройде?! Тому схема “Збирай документи, звертайся і отримаєш…” перетворилася на “збирай документи, звертайся, а землю отримає хтось інший”.
Сама така історія сталася у Дніпрі – і ми з’ясували, як саме це працює.

– Денег дали?
– Та шо там…
– Тыщу гривень?
– Ага…

У серпні 2017 року вісім учасників АТО звернулися за допомогою до юристів ГО “Гуманітарний рух”:  вони не могли отримати земельні ділянки, хоча діяли за законом, намагаючись реалізувати своє конституційне право на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації.

На початку нічого не віщувало загрози: хлопці отримали узгодження від Царичанської селищної ради та звернулися через “Єдине вікно” до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання Дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Плани цих 8-ми земельних ділянок

Протягом наступного місяця вони уклали договори з фахівцями на розробку проектної документації, про що знову повідомили Держгеокадастр, але відповіді так і не отримали.

Хлопці зрозуміли: щось пішло не так і почали скаржитись на бездіяльність  Держгеокадастру (про це писали наші колеги “2 месяца обещаний и игнора: участники АТО не могут получить документы на земельные участки”, “Бюрократическая карусель, Или как АТОшники землю получали”).

Після кількох скарг вони все ж отримали відповіді від Держгеокадастру: це були незрозумілі листи, у яких не було ні дозволу, ні відмови.

Дослідивши надані матеріали, юристи ГО “Гуманітарний рух” склали вісім адміністративних позовів до Держгеокадастру до Дніпропетровського окружного адмінсуду з проханням визнати протиправними бездіяльність та ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Держгеокадастром, та зобов’язати Держгеокадастр повторно розглянути ці клопотання і надати відповідні дозволи.

Представники Держгеокадастру заперечували позовам, надав суду письмово інформацію щодо регулювання земельних відносин в Україні та повноваження Держгеокадастру. Проте так і не пояснили, чому посадовці ігнорують статтю 118 Земельного кодексу України, яка передбачає місячний термін для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його надані.

Посилаючись на статті 118, 121, 122 Земельного кодексу України, згідно з якими кожний громадянин України має право звернутись і отримати у власність земельну ділянку, Держгеокадастр робить хибний та несподіваний висновок, що учасник АТО може отримати земельну ділянку виключно з земель зарезервованих для учасників АТО.

Судова тяганина тривала з вересня 2017 року до січня 2018-го, по всім восьми справам винесено судові рішення на користь позивачів.

Розглядаючи справу і приймаючи рішення суди визначають що, – Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в нашому випадку не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та не надав мотивовану відмову у його наданні.

Суд звернув увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов’язані з обмеженням реалізації певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами державної влади та громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

Перевіривши докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які оформлені листами не відповідають критеріям правомірності рішення суб’єкта владних повноважень в контексті статті 2 КАС України, відповідачем допущено порушення прав, свобод та інтересів позивача та не доведено правомірності рішення утриматись від надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов в частині визнання вказаних вище рішень, оформлених листами слід задовольнити.

Отже, по усім восьми ділянкам Постанови суду були майже ідентичними:

1. Визнати протиправним бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що полягала у ненаданні Дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за його клопотанням.
2. Зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання щодо надання Дозволу на розроблення документації для відведення земельної ділянки.

Оригінали ухвал можна читати тут:

Начебто перемога, але ні. Як виявилось, справжня причина дивних відписок Держгеокадастру крилася в іншому – насправді, процес оформлення документів на ці земельні ділянки там тривав, але не на тих, хто подав запити, а на певних “третіх осіб”. І саме представники цих “третіх осіб” взялися оскаржувати ухвали судів. Тобто, “дякуємо хлопці за інформацію про вільну землю, але йдіть геть бо у нас на них (ділянки) вже є інші плани”.

Хто ж такі ці “треті особи”, яким Держгеокадастр без жодних затягувань та відмовок надав дозволи на оформлення земельних ділянок?

Нижче публікуємо їхні документи:

Висновки спеціаліста:

Юристи та журналіст ГО “Гуманітарний рух” познайомитися з цими людьми. Дивно, але більшість з заявників мешкали далеко від того місця де їм начебто виділялися ділянки.

Для зустрічі з ними довелося здійснити три не близькі поїздки: дві по Дніпропетровській області (у Кринички та Царичанку) і одну – в Харківську область (смт Кегичівка).

Довелося поїздити й по Правобережжю, і по Лівобережжю, і навіть у сусідню Харківську область, але воно було того варте, бо під час цих поїздок було з’ясовано багато цікавих деталей (радимо також послухати записи цих розмов).

Ось яку історію нам розповів заявник, що мешкає у смт Кринички (його мама та дружина теж були у списку тих, на чию користь Держгеокадастр виніс свої рішення):

…Предложили, отдать землю, дали дєнєг, ну а ми шо, як село, каждий… ну знаєте…
…Це [предложив той], хто оцією землею сейчас займається – Олег, фамілію не скажу, він там робе як бригадір, чи хто він там, …там генеральний звать Діма, отчества не знаю, я тоже звонив, кажу, «так і так, що це таке?» [він каже] «не переживайте, нічого там не буде, все там буде нормально», предложили то єсть просто там бумажки підписать, туди-сюди, вони там по тисячі давали. А то потом привозили бумажки, як ми чи отказуємся… ну вони позвонили, поприїжджали машиною, приїхали, то саме попідписували і всьо, ота така історія і була…

Тобто, люди які подали заявку на отримання дозволів на оформлення земельних ділянок розповіли нам, що вони взагалі не бажали отримувати ці ділянки (2 га) і фактично виступили підставними особами. Одразу після підписання заявок на землю вони підписали довіреності на ці ділянки іншим особам та отримали по одній тисячі гривень за свої послуги.

Таку ж історію ми почули від жінки, що мешкає у смт Царичанка, на іншому березі Дніпра та за сотню кілометрів від Криничок:

– А кому подавали?
– А я знаю? Там збирали нас, писали заяви і всьо…
– Денег дали?
– Та шо там…
– Тыщу гривень?
– Ага…

– Вы настаиваете на том участке или нет?
– Та він мені нужен?

– Ми подписали, а шо подписали…

– А предложили что? Просто денег заработать?
– Ну да, кому ж лишні гроші … дитина учиться…

А от заявниць зі смт Кегичівка Харківської області ми не знайшли. Одна з них давно не живе за вказаною адресою, про що повідомив її колишній чоловік.

А будинок іншої заявниці, що вказаний як її адреса проживання у заяві, взагалі розвалився давно. Лише залишки стіни на тому місці.

Стіна, що залишилася від будинку у Кегичівському районі Харківської області у якому зареєстрована одна з осіб, яка підписала заяву на отримання земельної ділянки у Царичанському районі Дніпропетровської області

Але результат нашої поїздки – очевидний. Ми зрозуміли, як працює схема фіктивної приватизації земельних ділянок, до якої залучаються підставні люди, відбуваються махінації з документами.

В цій схемі є Посередник, для якого існує “зелена вулиця” в Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який пропонує заробити своїм знайомим, родичам або їх знайомим незалежно від їх місця проживання.

Усіх охочих збирають з паспортами та довідками про ІПН, саджають в автобус та везуть до нотаріуса у обласний центр. Там вони заповнюють та підписують необхідні папірці (довіреність на посередника, клопотання тощо), нотаріус все це посвідчує. Після цього розрахунок: їм дають гроші (у наших випадках це по 1.000 грн) та відвозять додому, їхня роль в афері виконана.

Потім посередник надає вже довіреність іншому посереднику – на надання відповідних клопотань, запитів та підписи документів від імені заявників, що продали своє право. В результаті особа, зацікавлена в земельній ділянці, безперешкодно її отримує.

Як працює ця схема:

Етап 1:

Етап 2:

Юристам ГО “Гуманітарний рух” довелося пройти ще апеляційні оскарження судових рішень, прийнятих на користь учасників АТО. Вони ще тривають, але всі закінчуються відмовами: представники “третіх осіб” та Держгеокадастру програли.

Отже, у цій конкретній ситуації – Happy end. Але питання до Держгеокадастру залишилися і мабуть, головними є ось ці два:

  1. Чому при розв’язанні питання про дозвіл на розробку проекту Держгеокадастр вважає, що учасники АТО не мають права отримувати земельні ділянки нарівні з усіма людьми, а можуть претендувати лише на ділянки, зарезервовані для цієї категорії заявників? Хіба на це спрямована Постанова КМУ №413 від 07 червня 2017 року “Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”?
  2. Хто оплачує  залучення підставних осіб у цій схемі, а також судові збори, роботу їх представників у судах?

Власне, у зв’язку з цим є багато питань, відповідь на які можуть надати правоохоронні органи.

Юрій СМОЛА

Проект реалізовується в рамках Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU Anti-Corruption Initiative) – найбільшої програми підтримки з боку ЄС в сфері боротьби з корупцією. Її імплементацією займається Данська агенція з міжнародного розвитку (DANIDA).

Spread the love

LEAVE A RESPONSE

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *